Автор: Сергій Старостенко

Співак Святослав Вакарчук на Львівському медіафорумі нещодавно виступив з лекцією, в якій заявив, що Україна зшита з багатьох клаптиків, має багато нацменшин, а відтак і мов всередині країни, а відтак не радить надавати пріоритет лише українській мові.
Мовознавець Юрій Шевчук переконаний, що такі заяви культурного діяча не витримують критики і є несвідомою підтримкою російського неоколоніалізму в Україні.

— Святослав Вакарчук — чудовий співак і розважальник, улюбленець мільйонів. Шкода, що він не філософ чи навіть не посередній історик, — каже Юрій Шевчук. — Ви пам’ятаєте, щоб Пол Маккартні, Мадонна, чи Елтон Джон дозволили собі необачність читати лекції про суспільний устрій, імміграцію, про доречність таких проектів як Європейська спільнота, тощо, тобто про речі, в яких вони не розуміються?

Пан Вакарчук каже, що Україна складена з різних шматочків, і цим підіграє ворогові, хоче він того чи ні. Хіба Польща не складена зі шматочків? А Росія, а Італія, а Франція, а Сполучені Штати? Історія чи не кожної сучасної країни – це історія зшивання-загарбання шматочків.

Казати публічно цілковиту банальність – особиста справа кожної вільної людини в демократичному суспільстві. Навіть подавати цю банальність за відкриття Америки – теж не проблема. Проблема в тім, що прихильники співочого таланту Слави трактуватимуть такі банальності як підставу для того, щоб сумніватися в «природності» української держави, цілком так, як Путін хоче змусити засумніватися в ній решту світу, коли пропонує тезу про «клаптиковість» України, а відтак її начебто неприродність, штучність.

Тут невігластво чи нарцисизм окремого індивіда із рідкісної сили співочим талантом і мільйонами фанатів, безвідносно до його намірів набирають ознак ідеологічної війни проти власного народу. Це тим паче дивно, бо, напевно, жоден інший український співак не підносить патріотичні почуття серед мільйонів своїх прихильників так, як Вакарчук це робить на концертній сцені. У ширшому історичному контексті феномен Вакарчука-політика можна трактувати як ще один найсвіжіший парадокс у нескінченній низці українських парадоксів: у своїх піснях Вакарчук — український патріот, а в своїх лекціях-повчаннях він — пропаґандист російського неоколоніялізму.

ПОВНИЙ ТЕКСТ ІНТЕРВ’Ю З ЮРІЄМ ШЕВЧУКОМ ЧИТАЙТЕ У СВІЖОМУ НОМЕРІ ЖУРНАЛУ «КРАЇНА» ЗА 16 ЧЕРВНЯ 2016 РОКУ.