«Кoбзa приxoвує пoвну нeбeзпeку, бo нaдтo міцнo зв’язaнa з нaціoнaлістичними eлeмeнтaми укрaїнськoї культури, з рoмaнтикoю кoзaцькoю й Січі Зaпoрoзькoї. Цe минулe кoбзaрі нaмaгaлися нeoдміннo вoскрeсити. Нa кoбзу тиснe сeрeдньoвічний xлaм жупaнa й шaрoвaрів», — писaв нaприкінці 1920-x письмeнник Юрій Смoлич. Кoлишній діяч Укрaїнськoї Нaрoднoї Рeспубліки aктивнo співпрaцювaв з рaдянськими спeцслужбaми. Oспівувaв нoву рaдянську дійсність. Дo цькувaння кoбзaрів, дoгoджaючи стaлінськoму режиму, долучилися й інші українськи літератори, зокрема Микола Хвильовий і Микола Бажан. Останній у своїй поемі «Сліпці» називає кобзарів «скигліями», «смердючими недоносками», а основу їхнього репертуару – український тисячолітній героїчний епос – «проклятими піснями».

На початку грудня 1930 року в Харківському оперному театрі відбувся з’їзд народних співців радянської України. З Чернігівщини, Київщини, Харківщини, Черкащини, Полтавщини, Сумщини, Дніпропетровщини, Кіровоградщини приїхали 337 делегатів. Основне завдання зібрання — залучити народних співців до соціалістичного будівництва, відходу від виконавських традицій і визначення нових ідеологічних пріоритетів.

Ухваливши відповідні резолюції, незрячих співців під приводом поїздки на з’їзд народних співців народів СРСР повантажили до ешелону. Сказали, що поїзд рушатиме до Москви. Підвезли до околиць станції Козача Лопань. Пізно увечері кобзарів і лірників вивели з вагонів до лісосмуги, де заздалегідь вирили траншеї. Незрячих кобзарів і їхніх малолітніх поводарів вишикувавши в шеренгу і почали розстрілювати з кулеметів. Тіла вбитих закидали вапном і присипали землею. Музичні інструменти спалили поряд.

2013 року режисер Олесь Санін показав розстріл кобзарів органами НКВС у своєму фільмі «Поводир». В українському прокаті картину подивилися 360 тис. глядачів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В інтернет виклали дані про 40 тис. чекістів